Мала́нка (Меланка, Меланки, Маланія) або Ще́дрий ве́чір (Василів вечір) — українське народне і церковне свято, вечір напередодні «старого» Нового року або святого Василія Великого 1 (14) січня; новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів; учасник цього обряду; «переддень Нового Року».
В Україні свято Маланки, відзначається у середу, 13 січня, або Щедрий вечір, Васильєв вечір (14 січня – день пам’яті Василя Великого). Свято Маланки (меланка) українці відзначали ще за часів язичництва.
В українських традиціях свято Маланки об’єднало давні різдвяні звичаї. Так, одним із найвідоміших є водіння кози, коли якогось хлопця перевдягали в Маланку та водили по домівках, співали пісні з сценками. Коза символізувала вмираюче та воскресне божество, а сам обряд мав залучити багатство та добрий урожай. Перш ніж зайти до хати, маланкарі запитували у господарів дозвіл традиційними словами.
Щедрівки на Маланку
На Маланку наші пращури співали таких щедрівок:
“Меланки ходили, васильки носили.
Васильку, мій батьку, пусти мене в хатку!
Я жита не жала – чесний хрест держала,
Золоту кадильницю, срібну накрильницю.
Радуйтесь люди, до вас Христос буде,
Богу свічу ставте, а нам пиріг дайте!”
“А в нашого пана Максима стояла береза,-
Щедрий вечір, Добрий вечір!
Добрим людям на здоров’я!
Стояла береза не тонка, висока;
А на тій березі золота кора.
Де-ж не взялися разнії пташки,
Общекотурили на тій березі золоту кору.
Та понесли до коваленка:
«Ковалику – братику, скуй нам віночок,
А з остатку – золоту чарку,
Я тим віночком буду вінчатися,
Я буду тою чаркою частуватися.”
“Вилетів сокіл з вирія на двір,
Та й сів сокіл на віконечко,
Та й дивиться в нову світлиноньку:
Іще світлинонька неметеная,
В Маші кісочка нечесаная,
Вона на батенька розгнівалася:
Краяли сукню – та й покоротили!
Чобітки шили – та й помалили!
Панчішки плели – тай повузили!
Кісоньку плели – та й не вгодили!”
“Щедрик-ведрик, дайте вареник!
Ложку кашки, кільце ковбаски,
Пиріг – без рук, без ніг, щоб не втік у сніг!
Або з руками й ногами, щоб біг за нами!
Не дасте пирога – візьму вола за рога,
Поведу в кабачок – проп’ю за п’ятачок!”
“Летіла курка
Та й з перевулка,
Та в бабин мак!
Я тобі, бабо, защедрую,
Дай п’ятак!”
Тексти пісень на Маланку
Де коза ходить,
Там жито родить.
Коза ногами —
Жито копами.
Де коза рогом,
Там жито стогом.
Де не буває,
Там вилягає.
Го-го-го козо,
Го-го-го сіра,
Го-го рогата,
Го-го кудлата.
Ти розходися,
Розвеселися,
Козо-небого,
Поскач немного.
Коза упала,
Нежива стала.
Протягла ріжки,
Витягла ніжки.
Козо-козуню.
Ой, пробудися.
Ґазді й ґаздині
Низько вклонися.
Несуть щедрівку,
В цебрі горівку,
В мисці горішки
Ще й кільце кишки.
Маланочка, світом ходи.
Та й з дороги людей зводи.
Та й з дороги християнства
Навертає до поганства.
Гой ти донько-християнко,
Та най скаже твоя мамка,
Як вона тя народила,
Який празник спорядила,
Скільки кумів закликала,
Християнську віру дала.
Наша Маланка боса ходила,
Наша Маланка воду носила
Воду носила, роси збивала
Наша Маланка птахом літала (2)
Птахом літала, небом Блукала
Наша Маланка Бога шукала
Наша Маланка боса ходила,
Наша Маланка воду носила
Воду носила, роси збивала
Наша Маланка птахом літала.
Наша Маланка – господиня,
Сорок грядок – одна диня. (2)
Наїхали купці з Бару:
Добрий вечір, господарю! (2)
Ой а нам люди говорили,
Що у вас дині уродили. (2)
Сторгували тую диню
За сто рублів ще й за гривню. (2)
Поки ту диню торгували –
Нашу Маланку хлопці вкрали! (2)
Наша Маланка качурі пасла,
Аж поки зірка вечірня згасла. (2)
А пасучи їх, загубила,
А шукаючи – заблудила. (2)
Ой приблудила в чистеє поле –
А там Василько плужком оре. (2)
Він ані оре, ані плужить –
За Маланкою дуже тужить. (2)
Ой ти дівочко-Маланочко,
Коли до тебе приходити? (2)
Коли до тебе приходити,
Скрипки-цимбали приносити? (2)
Ой черчику-Васильчику,
Посію тебе в городчику. (2)
Та буду тебе шанувати –
По тричі на день поливати. (2)
По тричі на день поливати,
За русу косу затикати. (2)
Ой учора ізвечора
Пасла Маланка два качора.
Ой пасла-пасла, – загубила,
Пішла шукати – заблудила.
Ой приблудила в чисте поле,
Там Василечко плужком оре.
Ой ори-ори, Василечку,
Виведи мене на стежечку.
Виведи мене на стежечку,
Посію тебе в горідечку.
Та й буду тебе поливати,
В русую косу заплетати.
В русую косу заплетати
Та й до церковки проводжати.
Наша Маланка ложки мила
Та й у тарілці утопила.
Ложки в тарілку утопила,
Біленький фартух замочила.
Наша Маланка не робоча,
В неї сорочка парубоча.
Наша Маланка неробоча,
На ній сорочка парубоча. (2)
Наша Маланка – ой господиня:
Ввійде до хати, наробить дива.(2)
А ложки, миски під лавкою
Припали пилом, муравою. (2)
Наша Маланка – господиня,
На ополонці ложки мила. (2)
На ополонці ложки мила,
Ложку й тарілку упустила. (2)
Ложку й тарілку діставала –
Шовковий фартух замочила. (2)
Ой повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький. (2)
Ой повій, вітре, з-за Дунаю,
Висуши фартух хоч ізкраю. (2)
Ой повій, вітре, сюди-туди,
Висуши фартух межи люди. (2)
Ой в Петрівочку нічка маленька,
Не виспалася наша Маланка. (2)
Наша Маланка-подністрянка
Дністром плила, ноги мила. (2)
Дністром плила, ноги мила
Та й тонкий фартух замочила. (2)
Повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький. (2)
Повій, вітре, із болота,
Висуши фартух, як золото. (2)
Повій, вітре, туди-сюди,
Висуши фартух помежи люди. (2)
У ваших дверях чотири дошки,
Пустіть Маланку до хати трошки. (2)
Пустіть Маланку, будем співати,
Дасте горіхів – будем кусати. (2)
Наша Маланка подністрянка
Дністром плила, ноги мила. (2)
Ой господарю, господарочку,
Пусти до хати Маланочку. (2)
Наша Маланка малесенька,
Як конопелька, тонесенька. (2)
Наша Маланка не сама ходить –
Нашу Маланку Василь водить. (2)
Наша Маланка – господиня,
На ополонці ложки мила. (2)
На ополонці ложки мила,
Ложку й тарілку упустила. (2)
Ложку й тарілку діставала –
Шовковий фартух замочила. (2)
Ой повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький. (2)
Меланки українською мовою
Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!
Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на сей вечір!..
Наша Меланка, як біль, біла,
Нашу Меланку журба з'їла.
Васильчику-чічільчику,
Посію тебе на городчику,
Та буду тебе шанувати:
Тричі на день поливати!
Тричі на день поливати
І в неділю підгортати!
Щедрівочка щедрувала, приказками чарувала,
З Різдвом Христовим, з Маланкою нас вітала:
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я,
Щоб була у вас на столі щедра кутя медова,
Духмяні пироги з капустою і маком,
І узвар, з солодким терпким смаком,
А ще домашня ковбаска, рибка в сметані,
Ікра чорна і червона, оселедці прянні,
Огірки і капуста квашені, помідори солоні,
Картопелька з печі-пару, салати чудові,
Горілка і вина заморські та свої,
Такі хмільні, що зрозуму трохи зводять.
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я,
Щоб життя було у вас світле, радісне і казкове,
Щастя вам і любові на цілий рік, на цілий вік,
Щоб добро примножувалося краще, ніж торік.
Нехай зникнуть заздрісні вороженьки навколо,
А хвороби щезнуть, як те перекотиполе,
Нехай Божа Зірка сяє, душу і серця від скорбот оберігає,
Нехай кров від кохання в жилах грає, звеселяє!
З Маланкою, з Василем, з Новим роком
Та Господнім по землі, по Україні кроком!!!!
Радуйся Пресвята Діво, радуйся, Христос народився, Славімо його!!!
Меланка ходила,
Василька просила:
– Васильку, мій батьку,
Пусти мене в хатку.
Я жита не жала,
Чесний хрест держала,
Золоту кадільницю,
Срібну хрестильницю.
Маланки-коханки по полю ходили,
По полю ходили, Василька будили.
Васильку, мій батьку, пусти мене в хатку,
Я жита не жала, золотий хрест держала.
Золотий хрест держала, золоту кадильницю носила.
Кайтеся люди, Господь з вами буде.
Свічу Богу ставте, а нам калач дайте.
Та не ламайте, цілого давайте.
Святкування
Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.
Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.
На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.
За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.
А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.
Прикмети
Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось деякі з них:
- якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
- якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
- якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
- якщо падає м'який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
- який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
- якщо на Меланії відлига, то чекати теплого літа.